Що таке дієприкметник: визначення, форми та приклади

У граматиці є особливі форми слів, які поєднують у собі ознаки дієслова та прикметника. Якщо ви ставите запитання, що таке дієприкметник, ця стаття допоможе вам отримати чітке і зрозуміле пояснення. Ми розглянемо визначення, граматичні ознаки, форми (активного та пасивного стану), особливості доконаного виду, а також наведемо приклади, щоб закріпити знання.

Дієприкметник у системі частин мови

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка поєднує ознаки прикметника (відповідає на питання “який?”, “яка?”, “яке?”, “які?”) і дієслова (означає дію або стан предмета).

Приклади:

• написаний лист
• зламаний стілець
• палаючий вогонь
• працюючий учень

У кожному з наведених прикладів дієприкметник характеризує предмет, але також вказує на дію, пов’язану з ним.

Види дієприкметників за граматичними ознаками

Дієприкметники можуть бути:

• активного стану — коли вказується на того, хто виконує дію
• пасивного стану — коли позначається об’єкт, що зазнає дії

Крім того, дієприкметники бувають доконаного та недоконаного виду, а також можуть вказувати на теперішній або минулий час.

Активний стан: як розпізнати та використовувати

Дієприкметник активного стану означає, що предмет сам виконує дію. Зазвичай утворюється від основи дієслова недоконаного виду теперішнього часу з допомогою суфіксів -учий(-ючий), -ачий(-ячий).

Приклади:

• читаючий студент
• працюючий механізм
• сяючий погляд

Ці форми властиві теперішньому часу, коли дія виконується у момент мовлення.

Пасивний стан: відтінки змісту

Пасивні дієприкметники вказують на предмет, який піддається дії з боку когось іншого. Їх легко впізнати за суфіксами -ний, -тий, -ений, -аний.

Приклади:

• написаний твір
• зроблений проєкт
• змінений документ

Ці форми можуть бути як теперішнього, так і минулого часу, хоча найчастіше вони вживаються саме в минулому.

Доконаний вид дієприкметників

Дієприкметники доконаного виду описують завершену дію. Найчастіше це пасивні форми, які вказують на результат дії.

Приклади:

• зварена кава
• збудований будинок
• розказана історія

Ці дієприкметники передають завершеність і не мають теперішнього часу — лише минулий або позачасовий контекст.

Читайте також: Як знайти відсоток від числа

Дієприкметники минулого часу

Форми минулого часу використовуються як в активному, так і в пасивному стані. Вони підкреслюють, що дія вже відбулася.

Приклади активного стану:

• побачивши сонце, усміхнувся (форма: побачивши — активна дієприкметникова форма)

Приклади пасивного стану:

• прочитаний вірш
• завершений процес

Такі форми часто використовуються в науковому, художньому та офіційному стилях.

Відмінювання та узгодження

Дієприкметники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку, як і прикметники.

Наприклад:

• написаний лист (чоловічий рід, називний відмінок)
• написана книга (жіночий рід)
• написані вірші (множина)

Це дає можливість гнучко використовувати дієприкметники в реченнях.

Роль дієприкметника в реченні

Дієприкметник у реченні виконує роль означення або частини присудка, може входити до складу дієприкметникового звороту.

Приклади:

• Дівчина, що стояла біля вікна, мовчала.
• Товар, куплений учора, виявився зіпсованим.
• Шлях, осяяний сонцем, здавався нескінченним.

Такі конструкції додають тексту описовості, деталізації та стилістичної виразності.

Типові помилки та поради

1. Не плутайте дієприкметник з дієсловом.
   Наприклад, “написано” — це форма дієслова, а “написаний” — дієприкметник.
2. Не зловживайте дієприкметниковими зворотами.
   У художніх текстах вони корисні, але в публіцистичних можуть перевантажити речення.
3. Не допускайте граматичних помилок в узгодженні.
   Якщо іменник у жіночому роді — дієприкметник теж має бути в жіночому.

Підсумок

Отже, щоб відповісти на запитання, що таке дієприкметник, потрібно розуміти його подвійну природу. Це форма дієслова, яка виконує функцію прикметника. Дієприкметники бувають активного й пасивного стану, доконаного виду та минулого часу. Вони широко використовуються в мові для уточнення, опису і деталізації дій та станів предметів. Розуміння їхньої структури, функцій та вживання допоможе покращити мовлення як у письмовій, так і в усній формі.